У Палаці культури поселилися «Бешкетники»
16.06.2018
Керівник Вадим Хаїнський перетворює дитячу активність на театральну гру.
Фото з архіву Вадима Хаїнського.

У Палаці культури поселилися «Бешкетники» (ФОТО, ВІДЕО)

Вони талановиті, вільні, безтурботні, а свою бурхливу енергію спрямовують в акторство. Минулого року малих непосид організував у театральну студію артист Волинського академічного театру ляльок, за сумісництвом — ​методист Палацу культури міста Луцька Вадим Хаїнський, а тепер уже тішать батьків постановкою сучасного «Колобка»

— «Ми розповімо вам стару нову казку…» — ​ти маєш сказати ці слова з інтригою, — ​каже керівник студії 8–річній Тамарі, котра читає від автора.

Дійові особи і виконавці: Дід – Павло Нечипоренко, Баба – Каріна Салаутіна, Колобок – Катерина Астахова, Заєць – Яна Нестерова, Вовк – Денис Буласов, Ведмідь – Влад Нагайчук, Лисиця – Єва Радченко, Бджоли, Метелик – Артем Сивий, Казкар – Тамара Ковальчук.

Маленька Каріна грає Бабусю: «Рецепт цікавий прочитала, на ноутбук його скачала», — ​педагог хвалить, але наголошує, що треба говорити поважним голосом. Тоді вступає Дідусь: «Спечемо колобка і вечірку влаштуємо», — ​тут усе добре, Вадим киває. «Вадим, у тебе класні кеди», — ​вставляє не за сценарієм котрась із дівчаток, педагог встигає галантно подякувати, але і втримати увагу на занятті. Із задоволенням стежу за цією репетицією, згадуючи свою колишню роботу в дитсадочку: дійсно, треба бути справжнім актором, щоб не розірвати цю тоненьку павутинку дитячої уваги.

— ​Чого «Бешкетники»? — ​випереджає моє запитання Вадим. — ​Та назва приклеїлася сама. Діти спочатку у студії галасували, бігали, здіймали шум навколо, аж гардеробниця робила зауваження. «Що поробиш — ​бешкетники», — ​виправдовувався за них. Так і закріпилася за нами та назва.

— Коли 5 років тому прийшов на посаду методиста в Палац культури, то подумав, що в Луцьку немає дитячої театральної студії, — ​розповідає Вадим Хаїнський, — ​хотілося створити хоча б гурток, де б діти грали вистави. А коли студія «ДогориДриґом» при театрі «Гармидер», у якій веду групу з акторської майстерності для підлітків, оголосила про набір у дитячу студію, зголосився нею керувати. Вже закінчив на той час Рівненський державний гуманітарний університет, тож, окрім режисерської, ще й педагогічна освіта є. (Таки має ще й педагогічний хист, зауважую собі, бо вміє з малими розмовляти на рівних, зберігаючи субординацію).

— Чого «Бешкетники»? — ​випереджає моє запитання Вадим. — ​Та назва приклеїлася сама. Діти спочатку у студії галасували, бігали, здіймали шум навколо, аж гардеробниця робила зауваження. «Що поробиш — ​бешкетники», — ​виправдовувався за них. Так і закріпилася за нами та назва.

Заняття відбуваються щосуботи в ігровій формі. Загалом, театральна діяльність вдосконалює артикуляційний апарат, розширює словниковий запас і готує дітей до життя в суспільстві, де треба виходити на публіку, боротися з власними страхами. А головне — ​вміти захоплюватися і дивуватися, обурюватися і співпереживати. Психологи кажуть, що найкоротший шлях до емоційного розвантаження – через театральні ігри. Спробуєш себе в ролі якогось героя — ​і знімеш напругу.

— Часом діти, маючи купу забавок, не вміють ними гратися. Потрібно навчити, показати, як за допомогою іграшок можна захопливо проводити час. Діти — ​наче пластилін, — ​вважає молодий педагог, — ​з них хоч і важко, але таки дуже потрібно ліпити особистостей.

Маленькі «Бешкетники» беруть участь у міських святах і конкурсах, вчаться не соромитися і проявляти свої емоції. Пробують себе у різних ролях — ​це так цікаво, і головне, що в житті знадобиться.

На репетиціях у нас не менш цікаво і бешкетно!

— Дуже цікаві вправи використовуєте — ​і на дихання, й на артикуляцію. Де навчилися такої методики? — ​запитую.

— Навичок практичної роботи найбільше здобув у нашому коледжі культури й мистецтв, саме з методики проведення ігор від викладача Тетяни Гайдукової, а вже тренінги й вправи вивчав у Рівному. Студія «ДогориДриґом» у театрі «Гармидер» — ​теж хороший практичний досвід. Там у нас ціла театральна школа, вчимось не просто грати у виставі, а й самі створюємо декорації, робимо весь спектакль від «А» до «Я». І мої «бешкетники» вже приносять власні сценки для сценарію, — ​хвалиться молодий керівник, — ​заохочую до цього, тільки щоб не мама склала чи з інтернету витягли, а таки самі. Взимку ми робили ляльки для вертепу з художницею театру Олесею Іщук (вона справжня майстриня з виготовлення витинанок, без її допомоги жоден наш виступ не обійшовся), а після показу мама одного вихованця запропонувала свої ляльки до спектаклю «Колобок». От ми взялися за цю виставу. Є діти дуже затиснуті, намагаюся їх розтормосити. Звісно, бувають проблеми з поведінкою, шукаємо контакт. Не маємо ще своєї постійної кімнати, але все в перспективі. На початку було важко, думав, як то правильно зробити. Бо ж з групою «Театральні діти» у студії «ДогориДригом» лише проводжу заняття, там керівник Алла Доманська займається організаційними питаннями, а тут, у «Бешкетниках», у мене більше волі. Напевно, будемо розширюватися, бо звертаються і з малюками 5 років, і 12–літні просяться. Ну, вони, звісно, малі, трохи бешкетують, — ​усміхається Вадим, — ​але, зважаючи на те, що відвідують різні гуртки, то у мене своєрідно відпочивають і відриваються наповну.

А результат цих «бешкетів» бачать батьки, коли приходять на відкриті заняття.

— Надзвичайно цінно, коли мої «Бешкетники» натхненні! Коли вони цікавляться і проявляють ініціативу, — ​каже Вадим.

Запитую у дітей, чого вони сюди приходять, адже деякі їдуть навіть з району.

«Мені подобається, — ​каже Єва, — ​лисиця, яку я граю, і я люблю театр». Хтось додає, що любить пікніки, інший — ​ігри. «А мені, а мені, — ​роздумує хлопчик із метеликом на дроті, — ​коротше, все тут мені подобається».

Поки маленькі актори роблять звукову розминку, різні вправи, невимушено спливає півзаняття, а вони вже готові не просто декламувати, а чітко й виразно. Вадим помічає, що вихованці трохи притомилися, пропонує погратися в клубочок ниток — ​веселощі, сміх, а коли всі нитки розплутані, беруться до репетиції «Колобка». І ось нарешті показують мені все, як треба — ​за ширмою. Цікаво — ​як у дитинстві! Поважно розмовляє Бабуся з Дідусем, весело мандрує Колобок, увійшли у свої ролі Вовк, Ведмідь і Лисиця. І не забуває літати над усіма грайливий Метелик. Ще кілька репетицій — ​і можна на публіку.

Молодці, «Бешкетники»!

https://youtu.be/F3PoAg39xKA

Афіші й програмки у власному виконанні малечі
Повна імпровізація!
А після показу вистави "Колобок" влаштували свято з музикою й розвагами!