Цього дня 105 років тому після довгих років боротьби зі страшною хворобою перестало битися серце відомої української поетеси Лесі Українки.Аби вшанувати пам’ять письменниці, лучани сьогодні зібралися у центрі міста на громадську панахиду та покладання квітів до пам'ятника Лесі Українки на Театральному майдані.Віддати шану великій письменниці прийшли представники обласної та міської влади, громадські діячі та просто небайдужі лучани.Захід розпочався з панахиди, яку відслужили священнослужителі. Вони відзначили, що ми не завжди чуємо про закони та дотримуємося їх, але не хотілося б, аби в нашому суспільстві втратили вагу такі слова, як «історія», «естетика», а також пам’ять про тих, які робили все, щоб завтрашній день був кращим. Тож, вшановуючи пам’ять великої письменниці Лесі Українки, можна сказати, що вона робила все, аби в нашому суспільстві були історія та естетика.

Опісля молитви до підніжжя пам’ятника Лесі Українки учасники заходу поклали квіти.

Далі слово надали представнику Волинської обласної організації Національної спілки письменників України Ігорю Ольшевському, який наголосив, що доля відміряла Лесі Українці 42 роки, 32 з яких припало на війну з туберкульозом.

«Своєрідність і трагізм долі Лесі Українки спонукає до думки, чи випадкове все це. У прадавніх духовних вченнях таке поняття, як випадковість, відсутнє. Ніщо у всесвіті не робиться без Господньої волі. Поява високодуховних людей, які запалюють досвітні вогні, осяваючи людям шлях до справжнього життя, - пряме свідчення такої волі», - зазначив Ігор Ольшевський.

Також він звернув увагу, що чи не вперше за всю історію України місія будителя народу випала жінці хворій фізично, проте на тлі цієї хворості чіткіше вирізнялася сила її духу. З його слів, у Івана Франка недарма народилося визначення: «Чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну».

Не обійшлися урочистості й без читання творів "дочки Прометея", зокрема, поетичний монтаж «Дитинство» зачитала Дарина Іщук, а Катерина Астахова, своєю чергою, зачитала вірш із циклу «Сім струн».