Сила голосу й духу: Майже 40 років «Подвиг» йде до людей з піснею

  • Липень 4, 2018

Майже 40 років Народний аматорський чоловічий хор ветеранів війни та праці «Подвиг» йде до людей з піснею. У пісні вони знаходять розраду, духовне звеличення та наснагу. Репертуар хору складають твори патріотичного змісту, українські й народні пісні.

Упродовж тривалого часу діяльність колективу підтримує Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Учасники хору отримували матеріальну допомогу, мали змогу оздоровитися в санаторії «Пролісок», Фонд оплачував транспортні витати для участі колективу у фестивалях. А нещодавно придбав для «Подвигу» вишиті сорочки та пояси. Тож на звітному концерті артисти вийшли на сцену в оновлених образах.

– Костюми в нас були, але вони своє уже віджили. Ми в них виступали понад 10 років, – розповідає керівник хоруОксана Джига.

У «Подвиг» пані Оксана прийшла ще студенткою. Каже: було нелегко впоратися з кількома десятками чоловіків, та наполеглива праця дала бажаний результат. Ось уже 23 роки Оксана Джига керує хором.

– Особливість колективу в тому, що його артисти – суто чоловіки. Плюс – це старечі голоси, таких в Україні небагато. Коли людина виходить на пенсію, часто почувається нікому не потрібною. Чоловіки, які приходять у хор, живуть іншим життям. Тут вони знаходять розраду. Трапляється, що приходять люди після інсульту, адже спів лікує, – розповідає Оксана Джига. – Важко підібрати репертуар для хору, практично ніхто для такого віку не пише пісень. Кожен твір, кожну партію пише концертмейстер Олександр Мізюк. Це його робота і він цим живе.

Заслужений працівник культури України Олександр Мізюк пам’ятає чи не кожного учасника, адже працює в колективі з його заснування. Під час розмови він дістає фотоальбом, у якому – 38-річна історія колективу. Чорно-білі світлини, вирізки з газет повертають у 1980 рік, коли було створено хор. Перший склад нараховував 60 учасників. Наразі в «Подвигу» 25 чоловіків пенсійного віку. З плином часу учасники колективу змінюються. Одні залишають хор – відходять у вічність, на їхнє місце приходять інші. З часу заснування колектив провів близько 600 концертів.

– З кожним роком все важче стає працювати. Держава практично не виділяє коштів. Раніше ми часто їздили на фестивалі. Нас і зараз запрошують, але нема транспорту. Добре, якщо вдасться знайти спонсора, інакше змушені платити з  власної кишені, – розповідає Олександр Мізюк.

Незважаючи ні на що, двічі на тиждень сивочолі чоловіки приходять на репетицію. Співають, спілкуються, дискутують. Хтось співав у молоді роки, для когось це новий досвід. Керівник хору Оксана Джига каже: колектив радо зустріне всіх охочих чоловіків пенсійного віку, які готові працювати над собою та навчатися.